Як завжди неперевершено пише про ліс Ліна Костенко, навіть і на таку сумну тему:

Я лісу не впізнала. Він горів. 
Ще ж був живий. Недавно. Позавчора. 
Обвуглений корою стовбурів, 
він був сумний, задуманий і чорний.

Гілки кричали в небо, як хрести. 
Стояла тиша. Жаль було планету. 
І я сказала лісові: - Прости! 
Йшов гамадрил і кинув сигарету.

                                               Ліна Костенко

БЕРЕЖІМО ЛІС!