Дерева скидають листя не просто так. Вони готуються до зими.

Яскравими органічними плямками, наче ненароком хтось то там, то там пролив фарби, виглядали на вогкій землі опалі осінні листки. День за днем – і суцільною золотисто-багряною ковдрою лягли вони долі, попід деревами.

Листопад. Назва цього місяця говорить сама за себе, хоча до його настання лист уже майже весь опадає і лише найстійкіші, які, певно, не злякалися рвучкого вітру та холод, тримаються на своїх гіллячках.

Сонячного дня захоплено розглядаєш під ногами барви осені, шелест під черевиками діє заспокійливо і врівноважує. Зовсім недалеко легким скоком злетіла білка, зливаючись кольором із рудим листям, швидко зашаруділа у ньому, ховає запаси на зиму…

Поволі, із вранішньою росою і туманами, осінньою мрякою, листя на землі тьмяніє, примерхає. Двірники із мітлами, граблями вийшли у парк чистити алеї та газони: прибирання листя – своєрідний ритуал восени у місті.       

Але у природі все гармонійно поєднано, зміни пори доповнюють і позитивно впливають своїми процесами на навколишнього середовище.

Це лише тут, у міському пейзажі опале листя є сміттям, псує естетику тротуарів і доріжок. У лісі воно і прикраса, і відіграє дуже важливу роль. Щорічно із отримуваного матеріалу – опалого листя, природа сама готує ґрунт, якість якого надзвичайно цінна для рослинності. Можна сказати, що лісова підстилка так звана фабрика із виготовлення лісового матеріалу, який живить дерева і оберігає їх від захворювань.

Питання тісного зв'язку лісу і ґрунту висвітлювали класики лісівництва і ґрунтознавства – Г. Ф. Морозов, В. В. Докучаєв. Якщо торкнутись цієї наукової теоретичної сторони, то виявимо, що листя,  розкладаючись на землі, додає у грунт мінеральні та органічні речовини, накопичені за літо. Частини листка (жилки, живиці), що поволі розкладаються, структурують грунт, покращують його якість. Поступова деструкція опалого листя створює умови для розвитку ґрунтової мікрофлори і фауни, яка, з одного боку, виконує роботу з переробки листя, з іншого – перешкоджає розвитку патогенних для дерев організмів (грибкові, бактерійні захворювання дерев). У міських дерев таких умов нема, ось чому вони і дуже схильні до різних захворювань.

Ліс сам себе живить. Досліджено, що кожна порода має свій вплив на структуру ґрунту, на його збагачення, водяний і тепловий режими, мікрофлору. Це обов’язково враховують лісівники, коли навесні висаджують культури, чергуючи рядки хвойних та листяних. Як деревця підуть у ріст і почне опадати хвоя і листя – буде відмінне добриво для їхньої здорової життєдіяльності.

Осінь таємнича своїми змінами в природі, цікава несподіваним динамізмом і забарвленнями. Вона така жива і різна – спочатку у розкішному вбранні, а потім – «обдмухана вітрами», як у Ліни Костенко: «Строката хустка – жовте і багряне з плечей лісів упала їм під ноги…»