В Україні відзначення цієї дати було запроваджено у 2009 році. З того часу 7 липня всі, хто причетний до природно-заповідної справи, відзначає цей День.

Перші великі заповідники створив ще князь Данило Галицький (1220 – 1264 рр.) у межах сучасних Біловезької (Білорусь) та Уманської пущ (Україна), які й нині є природоохоронними територіями. Крім заповідників постійної охорони, у ті часи існували й тимчасові заказні території, на яких охоронялися зубри, тури, олені, сарни, лані, а також цінні хутрові та рідкісні види фауни.

Вагомий внесок у наукове обґрунтування необхідності створення мережі заповідних природних комплексів, які охоплювали б у регіонах усі типові природні території, належать українському вченому-ґрунтознавцю Василю Докучаєву (1846-1903 рр.). Вчений ввів таке наукове поняття, як «еталони природи».

Першу у центральній Україні громадську природоохоронну організацію заснував у 1910 р. учитель природознавства П. Бузик у с. Верхня Хортиця Катеринославської губернії (нині Запорізька область). Вона мала назву «Хортицьке товариство охоронців природи».

У 1980 році було видано «Червону книгу Української РСР» - основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин України.

Станом на кінець 2015 року площа природно-заповідних територій становила 3,8 млн. га або 6,3 % від площі України. Найбільша частка природно-заповідних територій характерна для Івано-Франківської, Хмельницької та Закарпатської областей.

У лісових масивах ДП «Любомльський лісгосп» також є чимало територій, які мають природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження ландшафтів і рослинного світу, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу.

Всього по підприємству об’єктів природно-заповідного фонду на площі – 1948,3 га.    

Серед пам’яток природи місцевого значення рішенням облради 20.12.1993 р. ботанічні пам’ятки створені: у Мосирському лісництві  «Гряда-1» та «Гряда-2» на площах близько 6 га із цінним насадженням дуба звичайного віком 120 років; Головненському лісництві «Ялина». (рішення облради від 28.11.2008 р.), площею 5,3 га,де зростає високобонітетне насадження ялини європейської; Замлинському лісництві  «Група дубів звичайних» (рішення облвиконкому від 11.07.1972р.), площею 0,2 га із цінним насадженням дубів звичайних віком 100 років.

Заказники місцевого значення:

у Замлинському лісництві - «Замлинщина»,(рішення облради від 07.03.2001 р.), площею 687 га, Унікальний лісово-болотний комплекс з різноманітною рослинністю, який є резерватом для відтворення тваринного світу. Тут зустрічається лелека чорний, занесений до Червоної Книги України. «Буг» (рішення облради від 08.08.2001 р.), площею 384,7 га, Заказник створений з метою збереження цінного природного комплексу заплави р. Буг зі старицями. Тут живуть лелека чорний, журавель

сірий, видра річкова, деркач, які занесені до Червоної Книги України. У Любомльському лісництві - «Підгородненський». (рішення облради від 20.12 1993 р.), площею 19,1 га, де цінне насадження дуба віком 160 років, яке використовується для збору насіння; «Любомльський» (рішення облвиконкому від 04.09.1985 р., площею 8,2 га, ботанічний. Цінне насадження дуба  звичайного віком 100 років, яке використовується для збору насіння. У Мосирському лісництві - «Бистряки». (рішення облради від 20.12.1993 р.), площею 483 га, Цінний лісовий масив сосново-дубових насаджень віком 70 років. Серед трав’янистого покриву трапляється шейхцерія болотна, росичка англійська, зозулиець, занесений до Червоної Книги України. «Мосирський». (рішення облради від 07.03.2001 р.), площею 310 га, Високобонітеті соснові насадження серед верхового болота, де серед сфангового моху і багна звичайного зростає журавлина звичайна.

Природу повинні шанувати усі люди, незалежно від професії. Адже від цього залежиться майбутнє держави, її процвітання та довголіття.