Цікавість до природи, до секретів її будови та розвитку, врешті, прив’язаність до лісу у нього зародилися ще змалку. Це про Юрія Загоруйка – нині досвідченого інженера лісового господарства ДП «Любомльський лісгосп», адже працює незмінно на одній посаді після навчання та служби в армії 15 років. У цій всеохоплюючій роботі повинен знати усі тонкощі та закони лісу, правильну організацію роботи у лісовому господарстві від початку вирощування лісу, доглядів за молодняком до відведення площ під зруб. А в процесі ще чимало проблемних ситуацій: пошкодження лісових масивів буревіями та шкідниками і швидке вирішення, як діяти, впровадження новітніх ідей та способів збереження дерев. Словом робочі будні насичені, клопотів вистачає. Та цим Юрій Леонідович живе, з легкістю знає відповідь на будь-яке запитання, і вдома встигає всьому дати лад.

А починалося усе із простих походів до лісу по гриби, ягоди, коли ще був хлопчиною-школярем. Народився у мальовничому озерному Згоранському краї, тож, безумовно, мали вплив і довколишня краса, і самі ліси, озера, що оточували зусібіч. «У класі сьомому, - пригадує Юрій, - мені дядько привіз кущі лохини. Це унікальні корисні ягоди Полісся, які, можливо, дехто і не бачив та не куштував. Мене зацікавила ця рослина, посадив її біля хати, доглядав. Кущики гарно прийнялися, їли із них лохини. Любив садити дерева, плодові, щоправда, їх нині багато у нашому садку. Навіть гриби пробував садити. За батьківською хатою на горбку ріс гайочок – дуби, берези і я дуже хотів, щоб там були білі гриби. Для цього збирав корені старих грибів, там повно спор, і розкидав їх в тому гаю. І гриби там справді росли років 3-4 після цього засівання.»

Природничі науки для школяра були в задоволення. А ще – історія. Енциклопедичними знаннями дивує колег сьогодні, адже знає багато цікавих фактів з минулого і сучасного.

Не було дивним те, що, отримавши диплом дев’ятикласника, хлопець, не задумуючись, пішов навчатися у Шацький лісовий коледж. «Хоча у сім’ї нашій лісівників не було, але більш у мене й не було ні на що планів, - зізнається Юрій Загоруйко, - твердо знав, що саме там буду вчитись і до цього йшов.»

Після закінчення технікуму успішно вступив до Українського державного лісотехнічного університету і здобув фах інженера лісового господарства з відзнакою. В університеті знову зустрівся зі знайомою йому темою – лохини у лісових масивах. «Види роду Vacinium L. (тобто – чорничники. – авт.) в умовах Любомльського ДЛГ». Саме так звучала назва дипломної роботи. Знався на цій рослині добре, написав проект створення плантації лохин і з легкістю захистив диплом.

Дипломованим спеціалістом прийшов на роботу на посаду інженера спочатку у міжколгоспний лісгосп, де пропрацював два роки. Опісля був переведений у державне підприємство «Любомльський лісгосп».

У 2002-му одружився. Нині живе у с. Куснище, з дружиною Світланою, яка теж працює у лісовій галузі бухгалтером, виховують сина та доньку. А біля новозбудованої господи плекає «домашній ліс». Ялини, ялиці, модрини, гінкго, тис ягідний та, звичайно, чимало плодових дерев та кущів, що з легкої руки лісівника тягнуться вільно вгору, до висадки готує тис, який ще поки у горщиках. І, звичайно ж, кущиться «дипломна» плантація лохин, якими родина смакує досхочу.