«Чий ліс – того й пень» - кажуть в народі. Але зрізати плід праці своїх колег-попередників – стиглу деревину, майстер лісу інколи не встигає. Прийшовши вранці до себе в обхід і виявивши свіжого пня, а то й декілька, чухає потилицю: пень на його території, а отже – його проблеми.

На жаль, реальність сьогодні така: крадії лісу із сучасними засобами зв’язку умудряються швидко й організовано зрізати і вивезти потрібні дерева. Ці «прудкі» хлопці добре слідкують і знають, де перебуває лісник, що робить лісничий, коли виїжджає рейдова бригада лісівників і куди прямує. Тому то лісовій охороні не завжди вдається спіймати порушників «на гарячому». Їдуть лісом – усе тихо, спокійно, а десь же банда готується. Утім, у невеличкому селі, що поблизу лісових масивів можна легко дослідити і виявити, хто скоїв крадіжку. Тим більше, що везуть ліс, зрозуміло, туди, де є численні підпільні пилорами, а самовільні рубки тихцем учиняють переважно одні і ті ж, їх усі знають в обличчя. Але як діяти, коли працівники державної лісової охорони обмежені в правах. На подвір’я, до прикладу, ступити не має права – приватна власність (якщо вона така є), а пилорама – це, виявляється верстат для особистих потреб. Таке замкнуте коло із купою недоведених проблемних питань.

Як повідомляє державна лісова охорона ДП «Любомльський лісгосп», на краю Головненського лісництва – знову факт лісопорушення. Чомусь у цій стороні так склалось історично: постійні лісокрадіжки і вже ледь не істерична ситуація для самих лісівників. Чому? Повернемось до пояснення пізніше. А спочатку – про неприємну пригоду.

Благо, що є у нас небайдужі люди, яким вдається розізнати про непевну обстановку і попередити місцевого майстра лісу. Так було і цього разу. Оповідає інженер ОЗЛ Сергій Прокоса: «Не зважаючи на те, що свята неділя, сподіваючись на вихідний, група осіб на чолі з Олександром – жителем с. Стара Гута, поїхала в ліс. Про це вчасно дізнався лісник від односельчанина. Не встигнувши організувати бригаду, він пішов сам у вказаному напрямі і невдовзі почув звук бензопили. Недалеко від автодороги місцевого значення Стара Гута – Кукуріки непрохані гості уже зрізали сім дерев сосни в насадженні, вік якого – 50 років. Оскільки відбувалось це поблизу Старовижівського району, на виклик правоохоронних органів зв'язок відбувся зі Старовижівським райвідділом поліції. Долучились до затримання і працівники із лісгоспу сусіднього району. Злодії тікали трьома підводами урізнобіч. Вдалося наздогнати та піймати лише одного. Затриманий дав пояснення, назвав тих, хто був із ним – ще двох односельців. Хлопці сказали, що зрізали сосни з метою продажу третім особам. Лісоматеріал вилучено. Шкода, завдана лісовому господарству, становить 42 351,13 гривень.»

Отут і пояснення до вище згаданої проблемної ситуації і кричуще питання працівників державної лісової охорони: хто ж заробляє на лісові: лісівники, які ведуть рубки, згідно з чинним законодавством чи підпільні пилорами, які успішно торгують краденим лісом? Адже третя особа – це і є власник «сільської деревообробної фірми». За неофіційними фактами тільки відомих незареєстрованих лісопильних рам у с. Стара Гута – близько 6-8 діючих, ще стільки – в с. Сукачі. Є такі і у селах Нудижі, Заболоття. І ні одна з них не стоїть без діла. До сіл впритул підступають лісові масиви Головненського лісництва.

А ось які підрахунки вдалося дізнатися. На підпільній пилорамі за 1 м³ краденого кругляка беруть від 200 до 450 гривень. Затрати на розпиловку становлять приблизно 150 гривень. Один метр кубічний обрізного пиломатеріалу (а це – 2 м³ круглого лісу) продадуть за 1800 гривень. Чистий прибуток з одного кубометра складає від 300 гривень. За день на пилорамі переробляють близько 10 кубометрів самовільно зрізаного лісу без документів. Тобто, за державний ліс, який не садив, не вирощував і не беріг, незареєстрована пилорама не сплачує ніяких податків у державу, кошти від яких мали б іти у місцевий бюджет! То хто кого обкрадає? До речі, на законних пилорамах лісоматеріалу в рази менше.

Зрозуміло, що сільські люди, не маючи роботи, і вдаються до такого нечесного заробітку – зрізати кілька колод і здати. Вони ж при затриманні так і пояснюють: той і той краде, а мені – не можна? В додачу лихословлять та проклинають лісівника і всю його родину. Але у тім то річ, що дія ця називається – крадіжка. Міжнародна правоохоронна організація Грінпіс, заснована 1971 р., має в основі покарання за скоєння лісопорушення – і адміністративну, і кримінальну відповідальність. Чомусь у нас таке не діє. Адже, якби за знищення дерев каралось суворо, то може не було б охочих самовільно різати.

Втім, варто згадати, що є у нашому законодавстві ст. 65 КУпАП (Кодексу України про адмінпорушення), яка гласить, що «незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка… тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів…»

А є ст. 246 ККУ (Кримінального Кодексу України), яка так само говорить про незаконну порубку лісу, що «карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом, терміном 6 місяців, або обмеженням волі, терміном до 3 років.» А це застосовувати владні правоохоронні органи.

Пройшовши слідами лісопорушення у лісництві, видно, що крадії «господарювали» як їм бажалось. Після себе лишили високі пні, невдало зрізані, розколені дерева, а верхи розкидані. Лісівники кажуть – їх можна й по почерку упізнати, тобто переконують, що працюють одні і ті ж.

На жаль, для необізнаних жителів, а таких багато, саме працівники лісового господарства стали, наче вороги. Хоча це не так. Колись авторитет лісівника був великим – на все село, його всі поважали. Нині, у час розхитаних законів країни, кожен виступає зі своєю правотою і правдою. Мовляв, ріжуть у лісовому господарстві багато. І усе це сходиться на господареві – лісівнику. Але ділянки, відведені під лісосіку, визначаються для підприємства під час лісовпорядкування, що проводиться на 10 років наперед. Ці матеріали затверджуються у Міністерстві. Тільки певну кількість кубатури певних порід дозволено заготовити лісгоспу за рік і не більше.

Ліс – безцінний дар. Це найдорожче, що є у нашій місцевості і чим багатий наш край. Бережімо ж його.

(На фото: слідами лісопорушення)