Мистецтво вимагає бажання та умілих рук. Це доводить молодий хлопець із села Полапи, який завдяки своїм старанням досяг хорошого результату.

Ростислав Ничая – старший син у сім’ї (ще є молодша сестра Руслана). Зі школи його захоплювала різьба по дереву. В душі має до цього хист, художній смак і неабияку зацікавленість до своєї справи. Одним словом одухотворює деревний матеріал, вдихає йому нове життя.   

Те, що у хлопця золоті руки та ентузіазму доволі, уже видно із затишного небуденного, навіть казкового двору біля хати, який сам творчо оформляв. На вишні біля хвіртки – рукотворне гніздо із дерев’яними бусликами, що розправляють крила. Вздовж алейки, яка веде прямісінько до чудової бесідки, поміж квітами «ростуть» грибочки-боровички, тут же – акуратний тиночок, навіть очерет із дерева(!) розфарбований, як натуральний росте біля винограднику. Несподівані вироби молодого майстра і в садку: собака підняв догори голову і наче виє, ближче до дороги – із березових колодок чоловічок сидить собі на пеньку, вазона тримає, навпроти нього – гармата, не справжня, з дерева, її теж прикрашають квіти, поруч – невеличкий ставочок-басейн, біля якого злітає лелека, квітують у дерев’яних бочечках рослини, а на воді – качки плавають. Неподалік ведмедики тримають ящик-підвазонник, теж заповнений квітами, а ще тут – візок із коником, млинок. Паркан навколо хати із вирізьбленими штахетами – теж діло рук Ростислава. А ще вражає і приємно дивує – велика гойдалка під українським дахом – солом’яною стріхою, теж, до речі, із бусликом зверху, а з обох сторін – у колодах знову таки пишні букетики ростуть. І гойдалка ця встановлена кілька років тому не у дворі, а обабіч дороги, що пролягає сільською вулицею Молодіжною. Тож усі сусіди і односельчани, а чи гості, які завітають, можуть залюбки погойдатися, відпочити на ній. Це все ініціатива і прикраса Ростислава.

Хлопець, хоч і скромний, проте видно, що товариський, веселий, відвертий і роботящий. Про опанування ремеслом розповідає:

- Усе це робити я сам навчився, ніхто мені не показував, що і як, а просто було бажання, цікаво виготовляти своїми руками вироби із дерева. У мене батько роботяга і майстровитий, за що не береться, усе в нього до ладу, то може я від нього перейняв. Ще у старших класах пробував щось майструвати. Після школи почав серйозніші, складніші речі робити. Але ніколи не думав про заробіток, він з’явився потім. А спочатку мав просто інтерес до того.

27-річний співрозмовник каже, що щодень робить потрошку. Адже батьки мають багато поля, худоби, як же без цього у селі, тому треба допомагати їм у цьому. А під час майстрування він відпочиває і душею, і тілом. По трохи має замовлень. Цікаво працювати над чимось новим, створювати, яке то воно вийде.

- Інструменти у мене прості, навіть дехто дивується, думають, що у мене цілий цех. Я працюю електролобзиком, є маленький станочок, на якому дошки стружу і фрезерна машина. Багато у мене ручної роботи. Вона й мені приносить задоволення.  

Чимало ще у хлопця задумок та й енергії вистачить на все. Тому нехай  цей талант, народжений серед сільського простору, проте позитивної аури, розвивається, а творчість буде на радість автору і людям.