У діяльності лісових господарств європейських країн сертифікація лісів давно уже стала  необхідністю. В Україні ця дія лише набуває популярності і перші добровільні роботи з процесу екологічної сертифікації проводились на початку 2000 років. У статті 56 Лісового Кодексу України зафіксовано, що таке лісова сертифікація, порядок її організації, проведення та дотримання.

У цьому році державна екологічна лісова сертифікація буде здійснюватись на Волині, зокрема, і у державному підприємстві «Любомльський лісгосп». Що це за процедура, у чому її необхідність та які можливості отримає підприємство, розповідає інженер лісового господарства Юрій Загоруйко: «Лісова сертифікація – це оцінка відповідності виробничо-господарської діяльності лісгоспу згідно зі встановленими міжнародними вимогами щодо управління лісами на засадах сталого розвитку з погляду економічної, екологічної і соціальної сторін.  Незалежні експерти оцінюють повний комплекс лісогосподарських робіт, заходів і управлінських рішень від посадки лісу і до заготівлі деревини під час рубок головного користування. Після отримання сертифіката, який діє протягом 5 років і є підтвердженням, що ці ліси є добре доглянутими, а лісове господарство ведеться відповідно до міжнародних загально визначених вимог, щорічно аудиторська компанія проводить перевірку на виконання принципів та критеріїв FSC, а також динаміки розвитку. Сертифікація лісів сприяє сталому розвитку лісового господарства, зміцненню лісових підприємств на внутрішніх та зовнішніх ринках, які використовують переважно деревну продукцію з сертифікованих лісів. Продукція з маркуванням FSC повідомляє споживачеві, що в її складі – деревна сировина, яка походить з лісів, де ведеться соціально та екологічно відповідальне лісове господарство. Відтак споживачі отримають об’єктивну інформацію про екологічні параметри лісової продукції і екологічну безпеку лісового відпочинку. А також – гарантію того, що ліси будуть відновлені після рубки, а цінні ліси будуть збережені  на благо сьогоднішнього і майбутнього держави. І наостанок, про необхідність сертифікації: вона проводиться в рамках вимог західноєвропейського ринку – отже продукція має бути не тільки екологічно чиста, але й, якщо говорити не тільки про деревну продукцію, виготовлена без шкоди для навколишнього природного середовища, а це дозволяє розраховувати на певні ринкові переваги.»

Лісове господарство оцінюється на відповідність принципів та критеріїв Лісової опікунської ради (ЛОР), увага звертається зокрема на:

- Те, щоб ведення лісового господарства відповідало чинному законодавству України, міжнародним договорам та угодам, що ратифіковані Україною.

- Стосунки з місцевим населенням і права працівників, адже лісогосподарська діяльність має підтримувати та покращувати у довгостроковій перспективі соціально-економічний добробут працівників лісового господарства і місцевих громад.

- Вплив на навколишнє природне середовище, адже ведення лісового господарства повинно забезпечувати збереження лісового біорізноманіття і пов'язаних із ним цінностей, водних ресурсів, ґрунтів, а також унікальних і нестійких лісових екосистем і ландшафтів, підтримуючи тим самим екологічні функції та цілісність лісу.

- Щоб план заходів ведення лісового господарства, складений із урахуванням масштабу та інтенсивності проведених робіт, існував у письмовому вигляді, виконувався і вчасно уточнювався. В ньому мають бути чітко сформульовано довгострокові цілі і завдання ведення лісового господарства, а також способи їхнього досягнення.

- Ведення моніторингу за станом лісу, обсягом лісогосподарської продукції, ланцюгом від заготівельника до споживача, лісогосподарськими заходами, їх соціальними та екологічними наслідками.

- Збереження особливо цінних лісів.