У лісі – пора дозрівання чорниць, а отже сезон їх заготівлі. Щойно ягідки на низеньких кущиках  налились темно-синім забарвленням, як поспішила до них сила-силенна, від малого до великого, місцевих жителів-збирачів. Кожен свідомий того, що це ті гарячі дні, коли нагода і посмакувати, збагатитись вітамінами, і запастися на зиму, для консервації, а найчастіше – це ще й спосіб заробітку. Останнє звучить правдиво і справедливо, бо для сельчанина нині це дуже вдалий момент поповнити сімейний бюджет, а для школярика, який не лінується на канікулах – зібрати грошей на омріяну річ. Але, на жаль, в останні роки спостерігається вельми споживацька «ягідна» мета, яка спонукає переступати рамки і не задумуватись над наслідками. Не секрет, що багато ягідних збирачів, аби швидше та якомога більше набрати, а буквально «нагребти» ягідок, використовує спеціальний ручний інструмент, схожий на гребінку, – брачку, яка, до речі, завжди була заборонена. Дротяне приладдя нещадно рве кущики, обсмикує листя, псує ягідник. А на початкових етапах дозрівання цілющих чорниць, у брачку потрапляють ще рожеві і зелені бубки. Такі у відповідь, не переймаючись, кивнуть, мовляв, там, на пункті прийому не дивляться і не перебирають, бо наші ягоди за кордоном – для промислових потреб ідуть. Обшарпані кущі у лісі, з яких збирали брачками одразу можна упізнати. Тож видно свідомість у таких людей десь загубилась: часто за корисливістю не думається про майбутній стан чорничників.

Колись випала нагода в одному із регіонів нашої місцевості почути цілий обряд збирання чорних ягід. Жителі села ішли урочисто у ліс, перед входом у зелене царство лісу молилися, щоб дав Бог сили попрацювати, натрапити на щедрий урожай, не заблукати. На місці співали традиційних ягідних пісень, зриваючи бубку до бубки, хто моторніше перебирає пальцями, хто повільніше, кому як вдається та вміється. Була особлива пошана до того, що дала природа. Бо знали, що ця чорна ягідка, яка має кисло-солодкий терпкий смак, несе неоціненну користь людському організму. Листя, ягоди і пагони цієї рослини по праву вважають універсальними лікарськими, які широко застосовуються як у народній, так і в традиційній медицині. Народне прислів’я говорить: “Там де їдять чорницю та суницю лікарям робити нічого”.

Ось тільки декілька фактів цілющих властивостей цієї ягоди:

• сприяє оновленню клітин сітківки ока і покращує кровообіг, тобто благотворно впливає на зір;
• коли систематично їсти чорницю, помітно покращується пам’ять;
• неоціненна користь для хворих цукровим діабетом;
• сприятливий вплив на травну систему;
• чорничний сік має бактерицидну дію, згубно діє на збудників дизентерії та черевного тифу;
• корисно заварювати сушені листя і ягоди, це знижує вміст цукру в крові і стимулює роботу підшлункової залози;
• завдяки вмісту великої кількості антиоксидантів, вживання чорниці, знижує ризик виникнення серцево-судинних захворювань;
• завдяки своїм бактерицидним властивостям, чорниця корисна при запаленнях сечостатевих шляхів і нирок;
• систематичне вживання чорниці допомагає зберегти мозок молодим;
• п’ють чай з відвару листя і ягід чорниці при застуді, кашлі і головному болі;
• ягоди і листя чорниці відновлюють багато функцій людського організму і активно перешкоджають старінню . 

Завжди з давніх-давен чорницю особливо використовували знахарі та шептухи. А ще є народна прикмета, яку, певно, не всі знають: «Коли хочеш, щоб було багато грошей - їж більше чорниці.»  

 Цьогоріч чорні намистинки щедро розсипані, виблискують, наливаються сонцем поміж зеленого листя, вродили на славу. Наші ліси особливо багаті на ці вітамінні ягоди. Як стверджують фахівці, чорниця належить до рослин з більш-менш стабільною врожайністю. Зовсім неврожайні роки трапляються раз за 5-7 років. Утім, відновлюються кущі чорниці довго.   

Працівники лісової охорони закликають не наносити шкоди лісовим рослинам, не використовувати гребінки при зборі ягід, які обдирають та виснажують кущики, а також наголошують, що за порушення громадянам доведеться сплатити штраф. Також прохання до усіх, хто влітку перебуває у лісі – дотримуватись правил пожежної безпеки, не розводити вогонь у невідведених для цього місцях, не смітити, бути обережними та  охайними.