Днями у Любомльському держлісгоспі закінчили першу викачку меду. Зібрали 240 кілограмів солодкого і корисного продукту. Лісовим пасікам підприємства – понад 50 років. Власне, влаштовувались вони після кількох років започаткування лісгоспу, у період  розгортання його діяльності.

Бджоляників є три, два – у лісових масивах Замлинського лісництва, один – найвіддаленіший, у Мосирському. Всього – сто бджолосімей. Такі собі солодкі острівці із невтомними, проте примхливими і пекучими жителями-трудівницями. Серед розкошування лісової природи, тиші, недосяжності панує приємна аура блаженства. Бджоли заспокійливо дзумкотять  біля своїх домівок, навколо розносяться пахощі меду та воску. Проте гостям треба бути пильними, бо як тільки запримітить котрась із господинь щось не так, скуштуєш її жала. Порядкують біля божих комах два місцеві досвідчені пасічники – Микола Лобко та Сергій Бородчук.

Микола Миколайович, зокрема, працює бджолярем у лісгоспі близько двадцяти років. Розповідає: «Першого меду порівняно із тим, скільки можна зібрати, виявилось нині не дуже багато, - зауважує пасічник. – На це вплинула непогідна весна і холодні ночі. Відтак, квіти удень довго прогрівалися на сонці і слабо виділявся нектар. Але чекатимемо з надією на другий збір. Уже починає цвісти липа, буркун, тож, якщо буде сприяти погода, то зрілий мед збиратимемо  уже в кінці липня. Цінність лісового меду величезна. От, наприклад, польовий сьогодні підпадає під сумнів, адже поля обробляють хімікатами. У лісі ж – рослини чисті, до того ж тут величезна насиченість різнотрав’я, а у полі більш одноквітний, наприклад, – лише гречаний. Перевага пасік у лісі також і у наявності падьового меду – з ялини, сосни».