Як завжди неперевершено пише про ліс Ліна Костенко, навіть і на таку сумну тему:
Я лісу не впізнала. Він горів.
Ще ж був живий. Недавно. Позавчора.
Обвуглений корою стовбурів,
він був сумний, задуманий і чорний.
Гілки кричали в небо, як хрести.
Стояла тиша. Жаль було планету.
І я сказала лісові: - Прости!
Йшов гамадрил і кинув сигарету.
Ліна Костенко
БЕРЕЖІМО ЛІС!